Колисання
дитини має надзвичайно важливе значення в перші роки її виховання. Колиска в
українській родині мала символічне значення, її не викидали навіть тоді, коли в
хаті не було дітей. Найчастіше колиску виносили на горище, щоб не перевівся
рід. Колиски робили зі "співучого дерева" — клена, ясена, калини, щоб
діти були співучими, дужими та вродливими. В народі здавна помічено, що
материнська пісня над колискою має велику магічну силу: вона заспокоює, дає
позитивні емоції, оберігає від хвороб, нещасть та страху.
Колискових пісень співали немовлятам із
перших днів їхньої появи на світ. Колискові пісні призначені тільки для одного
слухача — дитини і виконуються одним співаком — матір'ю (іноді бабусею чи іншою
близькою людиною).
В давнину дитина після народження була біля
матері два дні, а на третій відбувалося ритуальне вкладання у колиску.
Найдавнішим звичаєм було прийнято першого вкладати в колиску кота (як і першого
впускати в нову хату). Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею,
приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці, примовляючи: "Як на кота
муркота — на дитину дрімота". Потім кота випускали, а дитину клали в
колиску й співали колискову.
Назва колискова пісня не є народною, — це
фольклористичний термін. У народі ж існують різні назви цих пісень: співати
кота, співати люлі, співати при колисці тощо.
Кіт — один із найпопулярніших персонажів
колискових пісень, який є і м'якеньким другом і вередливим розбишакою, що
заважає спати:
Ой ти, коте, не гуди,
Спить дитина, не буди.
Цить, дитино, цить, не плач,
принесе киця калач.
Вже недалечко на мостику,
Несе калач на хвостику".
Приспівом до багатьох колискових є протяжне
"А-а, а-а-а" або "люлі-люлі, люлі-люлечки". У ранньому віці
немовля ще не розуміє слів пісні, але вже розуміє лагідну мамину мову, її
ніжність, відчуває тепло й рідність. Із двох-трьох років дитина вже чудово
усвідомлює, про що співається хоча б у такій пісні:
А ти, котик сірий,
Не ходи по сінях.
А ти, білуватий,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
А ти, котик рудько,
Та витопи грубку.
А ти, котик чорний,
Та сідай у човник,
Лови рибки повен,
Щоб і няньці й мамці,
І бабусі старенькій,
І дитинці маленькій. А-а-а.
Крім того, дитина знайомиться із новими
поняттями (рибка, човник), а також дізнається про забарвлення котів.
У колисанках іноді зберігаються найдавніші
образи Богів сну Сонка і Дрімоти:
Ходить Сонко по долині,
Мати кличе до дитини:
— Ой Соночку, соколочку,
Іди до нас в колисочку!
Іди до нас в колисочку.
Приспи нашу дитиночку!
Або:
Ой ходить Сон коло вікон,
А Дрімота коло плота,
Питається Сон Дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Там ми будем ночувати,
Дитиночку колисати.
Або:
...Налетіли гулі,
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитинку дарувать:
Чи Сонками, чи Дрімками,
Чи красними ягідками!
— Подаруймо Сонки-Дрімки.
Сонки-Дрімки в колисоньки,
А ростоньки у костоньки,
Добрий розум в головоньки.